|
Бендик Мирон
У нашому щоденному житті слово «синодальність» звучить рідко або й ніколи. Проте в Христовій Церкві воно вживалося віддавна. Настав час і нам із ним «познайомитись», а в майбутньому ввести його у звичайний ужиток. Це слово допоможе нам глибше збагнути церковне життя, синодальне у своїй суті. Саме слово запозичене з грецької мови й означає «спільний шлях» (гр. Σύνοδος- буквально «прямування в одному напрямку» чи «узгодженим курсом»). Сучасною мовою «синодальна путь» – це своєрідний «джі-пі-ес – навігатор». Узяте ще з поганського контексту, це слово поступово наповнилося християнським змістом (було неначе «охрещене»). У християнстві воно було віднесене до Ісуса Христа, Який засвідчив про Себе: «Я путь (дорога, шлях), істина і життя». Христос поняття «дороги, шляху» уособив, прямо пов’язав зі Собою й покликав нас «піти за Ним». Відтепер ми з Ним – попутники, з Ним «по дорозі» всім тим, хто шукає спасіння. Грецьке слово «Синодос» стосувалося і Христа, і Церкви. У Церкві воно лягло в основу слова «синод».
|
|
Панорама ІІ Ватиканського собору: передумови, перебіг та наслідки |
|
|
|
|
Тухлян Володимир
Â
Другий Ватиканський собор змінив не тільки погляди Католицької церкви на її місію у світі, але й став поворотним моментом для всього християнського світу. Собор тривав з 11 жовтня 1962 року по 8 грудня 1965 року. Це 21-й Вселенський собор в історії Церкви. Якби ми розподіляли за століттями, то було б по одному на століття, але, звичайно, це не так, бо в перші три століття не відбувалися Вселенські собори. Був період, коли їх було по декілька в одне століття (Vст) і навпаки. У чому, зокрема, унікальність ІІ Ватиканського собору? Які були передумови? Як відбувався і які наслідки для церкви? На ці питання спробуємо коротко відповісти.
|
|
Участь українського духовенства на ІІ Ватиканському соборі |
|
|
|
|
Гришко Назар
Â
2 лютого 1962 року папа Іван XXIII оголосив про рішення скликати Вселенський собор. Увесь світ був захоплений, а сам Папа Іван ХХІІІ заявив, що це рішення було під натхненням Святого Духа. Оскільки папа був похилого віку, потрібно було поквапитись із усіма приготуваннями. Українська Греко-Католицька Церква з матірної території не могла взяти хоч якусь участь у приготуваннях до Собору, адже була переслідувана радянським режимом, а її Глава, митрополит Йосиф Сліпий, перебував на засланні. Вільно діяла Церква лише в діаспорі, де було 14 українських єпископів. Участь УГКЦ у ІІ Ватиканському соборі становила одну з найважливіших сторінок в її історії. Тут вона вперше була гучно представлена всьому світові як Церква з тисячолітньою спадщиною, нарівні з головними Церквами християнського світу. ІІ Ватиканський собор став нагодою для усіх українських єпископів у діаспорі чи не вперше сходитися на регулярні зустрічі, адже перед тим вони збиралися переважно з нагод єпископських хіротоній, які вимагали присутності мінімум трьох єпископів. Досвід таких зустрічей згодом став фундаментом відновлення синодального руху в УГКЦ.
|
|
Другий Ватиканський собор і Східні Церкви |
|
|
|
|
Цмоканич Микола
Другий Ватиканський собор 1962-1965 рр. був особливою подією в історії Церкви. Відповівши на різноманітні виклики тогочасного суспільного та церковного життя, він не оминув своєю увагою й Східні Церкви. Під виразом «Східні Церкви» можуть значитися різні поняття. Узагальнюючи, можна сказати, що так називають Помісні Церкви, які в минулих століттях або перебували на території східної частини Римської імперії, або які були залежні від Церкви Східної Римської імперії (Візантії). Вони мають свій обряд, історію, культуру, традицію, святих. Однак термінологія Другого Ватиканського собору розрізняє поняття «Східні Церкви» і «Східні Католицькі Церкви». Східними Католицькими називають ті Церкви, які є повністю з’єдиненими з Римським Апостольським Престолом (до них належить, зокрема, Українська Греко-Католицька Церква). Східними нез’єдиненими називають ті Церкви, які не з’єднані з Римським Апостольським Престолом.
|
|
Святі - предтечі та реалізатори II Ватиканського собору |
|
|
|
|
Філь Микола
Св. Франциск Салезький Франциск де Буазі народився 21 серпня 1567 року в Савойї. У 1573 році розпочав навчання в єзуїтському колегіумі. У 15 років вирушив на студії до Парижа; через тогочасні негативні впливи протестантизму хлопець піддався сумнівам: чи він спасеться та чи не є приречений на прокляття. Проте зазнав спокою через ревне молитовне уповання на Матір Божу. У 1591 році в домі Марії в Лоретто (Італія) склав обіт досмертної чистоти. У 1593 році місцевий єпископ рукоположив Франциска на священника і дав йому особливу місію: проповідувати в області Шаблс, щоб «віднайти для Христа душі», котрі відпали від віри та перейшли в кальвінізм. Св. Франциск був ревним місіонером у Швейцарії. Завдяки Божій допомозі та старанній душпастирській праці молодому священнику вдалося навернути 72 тис. осіб .
|
|
«Я не один…».Важливість живого спілкування |
|
|
|
|
Мацібора Юрій
Із розвитком суспільства змінюються технології. Досвід показує, що багато з них спочатку полегшують життя, а згодом починають поневолювати й експлуатувати людину. Одним із найпромовистіших прикладів є інтернет. Із його допомогою ми маємо доступ до надзвичайно великого масиву інформації. Якщо колись для того, щоб пізнати якусь сферу науки чи техніки, людина йшла до бібліотеки, то тепер достатньо просто ввести в пошукову систему якусь фразу чи слово, і перед нами відкривається величезна кількість різних статей і матеріалів на різних мовах. Бажаючи переглянути якийсь фільм чи виставу, ще кільканадцять років тому люди відвідували кіно й театри, а тепер для цього достатньо мати смартфон чи комп’ютер із доступом до ютубу, нетфліксу чи інших відеоресурсів. Колись людина, бажаючи поспілкуватися з кимось, писала листа чи відвідувала потрібну людину, то тепер у цьому допомагають соцмережі й месенджери, які дозволяють не тільки почути, але й побачити співрозмовника в режимі реального часу. Годі уявити сучасну людину без соціальних мереж. Вони відкривають нові можливості для спілкування, пошуку інформації та друзів, обміну новинами, слухання музики, перегляду відео й фотографій... Сучасній молодій людині вже складно уявити, що колись люди могли обійтися без профілю в соціальній мережі.
|
|
Роздуми за мотивами «Черевиків рибалки» |
|
|
|
|
Витівський Дмитро
«Бог, творячи світ, відпустив його на волю. Бог написав не стільки вірша, як п’єсу – виставу, яку Він запланував досконалою, але вона потрапила в руки людей, акторів і постановників, яким з того часу вдалося багато чого зіпсувати» , – геніально підмітив Ґілберт-Кіт Честертон, відомий англійський християнський письменник. Справді, постійно спостерігаючи за новинами, здається, що світ зовсім далекий від Бога, від Правди та немов зійшов зі своїх «рейок». У серцях багатьох людей постійно живе відчай і страх. Ще Марк Твен (1835-1910 рр.) зі сумом зауважив: «Шістдесят років тому “оптиміст” і “дурень” не були синонімами» . Фрагментарне вивчення історії минувшини, здається, тільки підтверджує ці песимістичні думки. Криваві битви за трон, постійні війни, державні перевороти в ім’я «гнилих» ідеологій – жахливі звірства сліпих створінь, які, немов не по заслугах, все ж залишалися людьми. В історії часто знаходимо підтвердження євангельських слів: «Ввесь світ лежить у лихому» (І Йо 5, 19).
|
|
|