Кравчук Віталій

25 жовтня (7 листопада) 1917р. в столиці Росії Петрограді більшовики здійснили збройний переворот у Російській республіці. Він дістав назву Жовтнева революція або Жовтневий переворот. Більшовиків очолив Володимир Ленін – комуністичний вождь і революціонер. На ньому лежить відповідальність за встановлення в Росії більшовицької диктатури та здійснення агресії проти інших держав (включно з Україною) з подальшим силовим приєднанням до Радянського Союзу. ІІ Всеросійський з’їзд рад, який проходив 25-27 жовтня 1917р., проголосив Росію республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Сформувався перший радянський уряд Росії – Рада Народних Комісарів, що спочатку складався виключно з членів більшовицької партії. Саме з цієї події розпочалося становлення комуністичного тоталітарного режиму.

Жовтневі події 1917р. в Петрограді, перші кроки радянської влади та опір тих, хто не визнавав нової влади, спричинили громадянську війну в Росії винищення під політичними гаслами. Майже неможливо за класовою, національною, релігійною ознакою провести розподільчу лінію між двома ворожими таборами: більшовиками («червоними») й антибільшовиками («білими»). В обох арміях воювали різні верстви суспільства. Антибільшовики були знищені в листопаді 1920р.
Прихід до влади більшовиків не сприйняли лідери національно-визвольних рухів пригноблених Росією народів. Це дало поштовх до боротьби за національно-державну самостійність. Як і переважна частина російської громадськості, українські діячі були впевнені, що більшовики не втримаються при владі й кількох тижнів. Більшовицький переворот став несподіванкою для керівництва Української Центральної Ради – натоді представницький орган українського народу, а після проголошення УНР – перший парламент. У листопаді 1917р. ІІІ Універсалом Центральної Ради було проголошено Українську Народну Республіку, а в січні 1918р. ІV Універсалом – незалежність України. На Закавказзі утворили Закавказьку Федерацію. Державність вибороли Польща, Фінляндія, народи Балтії.
Опинившись перед загрозою повного розпаду колишньої Російської імперії, більшовики вдалися до рішучих дій щодо придушення національно-визвольних рухів, хоча на словах вони виступали за право кожної нації на самовизначення. У боротьбі проти національно-визвольних рухів застосовувалися різноманітні засоби: від прямої агресії до підриву таких рухів ізсередини. Однією з перших жертв агресії стала Україна . Спочатку більшовики намагалися захопити владу в Україні зсередини. 16-22 січня 1918р. в Києві відбувся збройний заколот, який дістав назву Січневе повстання. Його організував комітет Російської більшовицької партії проти Української Центральної Ради. Хоча їм не вдалось усунути від влади УЦР, проте вдалося полегшити наступ більшовиків на Київ. Українські сили, стомлені вуличними боями, були не в змозі протистояти військам на чолі з М.Муравйовим. 26 січня більшовики повністю оволоділи Києвом. Після укладання Берестейського миру (9 лютого 1918р.) та домовленості з німецьким і австрійським урядами більшовики під тиском відступили з України. Після капітуляції Німеччини у І світовій війні в листопаді 1918р. більшовицька Росія оголосила про припинення дії Берестейського договору, і вже в грудні Червона армія розпочала наступ на Україну. Перемогти в цій війні Українській Народній Республіці не судилося.
30 грудня 1922р. відбувся 1-й з’їзд рад, на якому було проголошено про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Політика комунізму будувалася на принципах марксизму. Соціальні конфлікти та потрясіння цього періоду закономірно викликали у свідомості робітників та прогресивної інтелігенції багато соціально-філософських запитань: чи може бути суспільство справедливим і як цього досягти; які перспективи розвитку суспільства і що є його метою; як можна використати знання про навколишню дійсність на користь усім людям; чому спроби реалізувати на практиці ідеали свободи, щастя, рівності, братерства, краси закінчуються крахом та ін. Так з’являється марксизм і його філософія. Він виникає у вигляді системи ідей, принципів, теорій, яка прагне дати відповіді на ці запитання .
Стан, у якому перебувала країна, більшовики називали «розрухою». Їхні заходи базувалися на таких головних засадах: диктатура пролетаріату (влада робітничого класу в союзі з найбіднішим селянством), придушення повалених «експлуататорських» класів, ліквідація приватної власності як причини соціальної нерівності людей, боротьба з релігією як «опіумом для народу» . Зростала роль держави в управлінні економікою, а саме: централізований контроль і управління, заміна дрібних підприємств великими, запровадження єдиного планування, націоналізація банків. Створювалися табори примусової праці, запроваджувалися комуністичні суботники без оплати праці. Проходила націоналізація землі, створювалися комуни, колективні радянські господарства – колгоспи. Встановлювалася продовольча диктатура на селі: державна монополія на продаж хліба та його заготівлю, примусове й безкоштовне відбирання державою «надлишків» продуктів у селян. З січня 1919р. була введена продовольча розкладка – обов’язок селян постачати державі зерно безкоштовно або за символічну плату. Створювались озброєні продовольчі загони для відбирання хліба. Це було прямим грабунком державою селян-хліборобів .
Однією з радикальних ленінських новацій був інший погляд на взаємодію комуністичної партії (тобто еліти революції) та пролетаріату. Батьки марксизму вважали пролетаріат новим колективним месією. Один із пунктів «єресі» Леніна полягав у тому, що він радикально підвищував роль «партії»: вона перетворювалася на головний локомотив процесу, на утаємничену «еліту», чия воля є законом і яка не терпить опозиції. Ця думка є похідною від месіаністичних міркувань Леніна про відсталість Росії як головну причину її майбутнього соціалістичного успіху: оскільки у відсталій країні пролетаріат також відсталий, «несвідомий», погано вміє аналізувати та організовуватись, то йому потрібна група людей, яка «знає» про проблеми пролетаріату краще, ніж він сам. Ленінська «диктатура пролетаріату» вже від початків була диктатурою партії. Партійна «елітарність» пов’язана з тим, як гостро Ленін відчував ворожість середовища. «Скрізь вороги» – це думка, яка скеровувала і його наступника Йосифа Сталіна у провадженні великого терору всередині СРСР, веденні міжнародної політики СРСР, закритості кордонів . Основним методом встановлення й підтримки існування комуністичного тоталітарного режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Керівною та напрямною силою цієї політичної системи стала більшовицька комуністична партія, яка своєю ідеологією визнавала марксизм-ленінізм .
У середині 1960-х років до влади прийшов Л. Брежнєв. Відбулася спроба частково реформувати економіку, але вона не була завершена. Після смерті в березні 1982 р. Л.Брежнєва й короткочасного почергового перебування при владі в СРСР Ю. Андропова та К. Черненка в 1985 р. генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов. Розпочаті ним «перебудова» і «гласність» тільки прискорили історично обумовлений розпад Радянського Союзу. Горбачовський курс «прискорення» провалився. Спад виробництва посилювався, державна скарбниця порожніла. Становище погіршували стихійні лиха та рукотворні аварії. 26 квітня 1986 р. трапилася жахлива Чорнобильська катастрофа. Тоді, коли весь світ бив на сполох, керівники СРСР намагалися приховати масштаб і наслідки аварії, наражаючи людей на небезпеку .У 1990 р. в СРСР різко зросли ціни. Як наслідок, гроші знецінилися начверть. Розпочалися страйки в шахтарських регіонах, а потім до шахтарів приєдналися робітники інших професій. Зростала національна свідомість поневолених Росією народів, які прагнули власної незалежності. Локомотивами в цьому процесі виступали прибалтійські держави (Литва, Латвія та Естонія) та Україна. Відчайдушною спробою зупинити неминучий розпад безбожної комуністичної тоталітарної системи став серпневий путч 1991 р. (18-21 серпня), прихильники якого намагалися усунути від влади Президента СРСР Горбачова. Ця спроба не увінчалася успіхом, а остаточно розвалила Радянський Cоюз. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України.
1 грудня 1991 року на території колишньої Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) відбувся загальнонаціональний референдум щодо проголошення незалежності України, у якому взяли участь 84,18 % населення України. З них 90,32 % підтримали серпневий Акт проголошення незалежності України. 8 грудня 1991 року глави Білорусі, Росії та України, зібравшись у Біловезькій пущі (Білорусь), констатували, що СРСР припиняє своє існування. Таким чином 15 держав, колишніх союзних республік, остаточно отримали власну незалежність.
Радянський союз став першою країною, де було встановлено комуністичний режим. Метою комунізму була побудова безкласового суспільства без експлуатації та визиску. Ця лівацька ідеологія обіцяла щасливе майбутнє та зникнення всіх проблем, але насправді сіяла смерть і розруху. Жертвами цієї тоталітарної системи, за найбільш скромними оцінками істориків, стало 20 мільйонів осіб.

Радянський Союз – колиска ідеології комунізму // СЛОВО №3 (91), вересень-листопад 2022