Назар Городиський

«Не потоком шумних і галасливих фраз,
а тихою й невтомною працею любіть Україну!»

Біографічні штрихи

До життя Великий Митрополит був покликаний 29 липня 1865 року у с. Прилбичах. Походив зі стародавнього русинського (українського) роду, який отримав австрійський графський титул. У XIX столітті зазнав спольщення, а члени родини стали римо-католиками. Прізвищем «Шептицький» цей шляхетний рід завдячує родовому маєтку — селу Шептиці, що недалеко від м. Рудки на Самбірщині. При хрещенні за латинським обрядом у костелі Святої Трійці родового містечка Брухналя син Івана та Софії (з роду - Фредро) отримав ім’я Роман-Олександр-Марія. Початкову та середню освіту здобував удома та в гімназії святої Анни у місті Кракові. Опісля деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу залишив її та розпочав навчання на юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. У 1888 здобув науковий ступінь доктора права. У 1888 здійснив подорож в Східну Україну та Росію, та вже в наступному році вступив до монастиря отців-василіян у Добромилі. У чернецтві прийняв ім'я Андрей. Згодом студіював філософію та теологію у Кракові. Після закінчення навчання отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії. У 1892 був висвячений на священника у Перемишлі, а в 1896 став ігуменом монастиря святого Онуфрія у Львові.

Василь Хомин

Неповносправність сама по собі ― це велике страждання. Часто суспільство відкидає осіб з особливими потребами, не приділяє їм належної уваги. Їх часто не розуміють, а навіть, як це не прикро, дискримінують. Водночас маємо пам’ятати, що кожна людина створена на образ і подобу Божу. Кожний, хто приходить у світ, є дитиною небесного Отця і має безсмертну душу. Це стосується й осіб з особливими потребами. Навіть більше! Цих осіб можемо вважати своєрідним даром, бо вони вчать нас відкриватися до іншої людини і виходити їй назустріч у любові та готовності допомогти. Неповносправні – це скарб Божої присутности, який потрібно віднайти, очистити і прийняти. Аби бачити у кожному людину, сотворену на образ і подобу Божу, треба мати не лише розплющені очі, але й відкрите серце.

Ярослав Мисак

Священник. Переважна більшість з нас принаймні в загальному знає, хто такий священнослужитель, яким є його служіння, що кандидат до священства має закінчити духовну семінарію, отримати свячення з рук єпископа... Але мало хто усвідомлює, що кожен християнин є священником. Дуже важливим для кожного є відкрити у собі те, що Церква називає загальним священством мирян.

Ярослав Мисак

У сьогоднішній статті розглядатимемо проблематику евтаназії. З одного боку, це питання дуже просте, оскільки нині в Україні немає широкого суспільного обговорення цієї теми. А з іншого – справа навіть не в самій евтаназії, а в глибокому її корінні, у тому, звідки вона бере свій початок.

Тарас Фаль

Серед Божого люду, в тому числі і в українському народі, до священнослужителя завжди відносилися з великою повагою. Це пов’язане з тим, що через нього благодаттю Святого Духа діє сам Христос. Митрополит Андрей Шептицький у своєму пастирському посланні до духовенства зазначає, що Господь зробив залежним спасіння людей від їх праці, бо вклав у їх вуста Слово премудрости, а чашу Своєї Крови віддав їм у руки . Священник покликаний преображувати вселенну послуговуючись Святими Таїнствами Церкви, звершувати котрі доручає йому Христос через рукоположення . Святий Іван Золотоустий у своєму слові про велич священства пише, що хто шанує священника, той буде шанувати й Бога, а хто став зневажати священника, той поступово дійде колись і до образи Бога.

Роман Крайчик

Таїнство Священства займає особливе місце серед церковних таїнств, оскільки воно звершується винятково єпископом. Воно має кілька ступенів: єпископ, священник (або пресвітер) та диякон. Варто зазначити, що прийняттю таїнства Священства передують чини нижчих свячень (свіченосця, читця і співця, піддиякона), завданням яких є доручити особі церковну місію на здійснення певного літургійного служіння чи завдання. Спробуймо детальніше розглянути літургійний чин поставлення священнослужителів.

Дмитро Білий

«Семиярусна гора» Томаса Мертона належить до100 найкращих книг XX століття за версією NATIONALREVIEW. Її автором є відомий американський католицький священник та монах-трапіст – о. Томас Мертон. Цю щиру розповідь про власну звивисту дорогу до Бога, повну падінь і піднесень, таки варто прочитати. Недарма ж «Семиярусну гору» називають сучасною «Сповіддю» св. Августина! Книга переповнена різними цікавими темами, а ми зупинимося на одній із ключових: темі священичого покликання. Цей шедевр світової літератури зацікавить як тих, хто перебуває на дорозі духовного пошуку, є спраглий любови й свободи, так і тих, хто бажає краще зрозуміти, як можна стати і бути добрим священником.