о. Олег Чупа

Про цінність золота, коштовних каменів знають, мабуть, навіть діти. Та про місця й способи їх добування можуть розповісти лише ті, хто виймав ці коштовності з надр землі, хто очищував їх він земного пилу, хто стикався з різними небезпеками цієї праці…

Це порівняння чимось нагадує християнське монашество. Адже ченці й черниці від початків існування Церкви були тими, хто в пошуках духовного скарбу відходив у віддалені місця. Характер їхнього життя стисло можна передати словами апостола Павла: "Вони... тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами" (Євр. 11, 37-38). Справді, спершу багато ченців і черниць провадили життя на самоті, були відлюдниками, проте згодом любителі богопосвяченого життя почали формуватись у спільноти-родини, щоб сильніші духом насичували своїм запалом тих, хто слабший, тих, хто щойно став на цей шлях.

Назар Городиський

В Україні не знайдемо надто багато людей, які б колись проживали в сонячному Лос-Анджелесі та, працюючи у відомому центрі кінематографії – Голлівуді, з радістю проміняли це все на монастир. Проте саме так вчинив брат Олександр Кілар із Святоуспенської Унівської Лаври, що під Львовом. Він виховувався на еміграції в Німеччині, Аргентині та в США. Маючи перспективи в акторській діяльності, у великій славі, у заможному житті, вибрав щось значно більше. Після довшого перебування з монахами-студитами в м. Кастель-Гандольфо (біля Риму) і в Парагваї прийняв «ангельський образ» для освячення своєї душі та сповнення свого завдання на славу своєї Церкви й українського народу. «Я мав глибоке духовне пережиття Бога, відчув Його поклик, то не був поклик голосу словесного, але духовного… З самого початку мене захоплювали контемплятивні монастирі, ті, які ізольовані від світу та живуть споглядальною молитвою», – розповідав брат Олександр.

Роман Ковівчак

Характерною рисою митрополита Андрея Шептицького була вельми велика любов до рідного народу й Церкви. Він дбав про розвиток всього українського. З-посеред багатьох діл Митрополита варто звернути увагу на його бажання оновити монаше життя на українських теренах. Це, на думку Кир Андрея, мало б оживити східнослов’янську духовність, яка є притаманною українцям. Тому митрополит узявся за відбудову монашого життя.

Михайло Карпінець

Як сучасна молода людина сприймає постать монаха або монахині, одягнену в довгий чорний одяг, яка проходить вулицями міста? Напевне, не помилимося, коли скажемо, що з подивом, адже для чого робити саме такий вибір у своєму житті, а надто сьогодні? Так, у давнину це було цілком нормальним явищем, адже монахи мали неабиякий авторитет, оскільки були людьми освіченими та досить впливовими, ділилися своїми знаннями з іншими…

Микола Цмоканич

Людей, які вирішили цілковито посвятити себе Богові, називають монахами або ченцями. У нашій українській культурі монашество, богопосвячене життя не є чимось невідомим, малознаним, закритим від нас. Зазвичай пересічна особа, а тим паче християнин, знає, що монахи моляться, виконують певні обов’язки, працюють, допомагають нужденним, служать Богу й людям. Проте, напевно, небагато людей знає, як саме утворилося й розвивалося християнське монашество.

о. Андрій Нискогуз

Плоди праці бджілки-письменника, наче солодкий мед, зібрані в один вулик цієї книги. І побут, і їжа, і одяг, і звичаї монахів Середньовіччя – усе під однією палітуркою…. Направду, «Повсякденне життя монахів Західної Європи. Х-ХV століття» Лео Мулена – то енциклопедія монашества. Недарма Лео Мулена (1906-1996) визнано «асом» в царині історії та соціології релігії. Бельгієць черпав із найрізноманітніших джерел: збірників звичаїв і літописів, листів засновників орденів і житій святих тощо… Та серед усього того розмаїття для вас, гурманів «красного письменства», я обрав на «дегустацію» найдобірніший нектар: сім маловідомих фактів про побут монахів Середньовіччя. Сподіваюся, вони стануть всього лише добрим «аперитивом», який пробудить ваш апетит до самої страви...

Ярослав Мисак

Отці-студити, василіани, редемптористи, сестри-служебниці, йосифітки… Для нас усі ці люди є одним цілим, ми просто називаємо їх монахами та монахинями, не вбачаючи між ними суттєвої відмінності. У них є одна спільна мета – це глибше посвячення себе Богові через 3 обіти: послуху, чистоти та вбогості, але є різні шляхи осягнення цієї мети. Спробуймо вникнути у це різноманіття, і я впевнений – прочитане принесе Вам цікаві відкриття.