Бриндак Ігор

«Україна, війна, мир». Ці слова зараз на устах всього світу, однак 20 років тому італійський режисер Джорджіо Капітані зняв художній фільм у якому всі ці слова теж звучали хоч розповідалося у ньому не про сучасну війну, а про чоловіка, який присвятив своє життя тому, щоб воєн не було. Це була кінострічка під назвою «Іван XXIII – папа миру». Про неї і піде розповідь у даній публікації.
Фільм Джорджіо Капітані розповідає про реальні історичні події. Головний герой – папа Іван XXIII - реальна історична особа. Його світське ім’я було Анджело Ронкаллі. Він народився 21 листопада 1881 року в містечку Сотто-іль-Монте в бідній родині, яка налічувала 11 дітей. У 1904 році прийняв ієрейські свячення. Свою священичу діяльність о. Анджело Ронкаллі розпочав як секретар Бергамського єпископа Джакомо Радіні-Тедеські. Разом зі своїм єпископом допомагав страйкуючим робітникам міста Бергамо. В роки І світової війни був військовим капеланом італійської армії, а після війни працював у Ватиканській дипломатичній службі, зокрема був папським нунцієм у Болгарії, Греції та Туреччині, де багато зробив для примирення між вірними Православної та Католицької Церков. Дипломатична служба архиєпископа Ронкаллі в Туреччині співпала із ІІ світовою війною. Під час неї майбутній папа рятував євреїв від нацистських переслідувань. А коли настав мир, то був папським дипломатом у Франції. 1953-го став кардиналом і патріархом Венеції. У жовтні 1958 року кардинал Анджело Ронкаллі був обраний папою під іменем Іван XXIII. Його понтифікат тривав недовго не повних п’ять років. Але за цей час Іван XXIII став відомим як папа, котрий змінив не тільки історію Церкви, але й світову історію. Помер папа Іван XXIII 3 червня 1963-го року.

Тепер, маючи деяку інформацію про особу папи, перейдімо до фільму. Стрічка складається із двох серій. Перша з них розповідає про діяльність Анджело Ронкаллі до обрання на Петровий престіл. А друга про його діяльність вже як папи. Серед великих заслуг Івана XXIII було скликання ІІ Ватиканського собору, який проходив у 1962-1965 роках, тобто тривав і після смерті папи. Режисер не міг оминути цього моменту в біографії визначного понтифіка, і всі моменти, пов’язані із підготовкою Собору та його відкриттям, знайшли своє належне висвітлення у фільмі.
Папа Іван XXIII має великі заслуги не тільки перед Вселенською Церквою, але і конкретно перед Українською Греко-Католицькою Церквою та українським народом. Саме завдяки його зусиллям було звільнено із сибірських концтаборів Главу УГКЦ митрополита Йосипа Сліпого. Варто нагадати читачам, що у 2022 р. – 120 річниця від народження цього ісповідника віри. Режисер показав не тільки діяльність папи у справі звільнення митрополита, але і глибоку шану Святішого Отця до нього. Коли кир Йосип перебував на висланні у Сибірі, то папа перед тим, як прийняти якесь важливе рішення, брав у руки перевезений нелегально за кордон молитвослов владики Сліпого і, гортаючи його, шукав слова, які митрополит особисто підкреслив, а в них знаходив відповіді стосовно того, як йому чинити.
Слід також внести деякі уточнення. По-перше, папа Іван XXIII, коли говорив про Йосипа Сліпого, не казав «пан Сліпий», як в деяких епізодах фільму, а «мій улюблений брат – Йосип Сліпий». По-друге під час їхньої зустрічі, не владика Йосип впав до ніг папи, – а папа до ніг Йосипа Сліпого. Хоча ці неточності кардинально не вплинули на правдиве відображення взаємин цих видатних мужів віри.
Ще одна важлива сторінка із понтифікату Івана XXIII, яка теж показала у фільмі і ґрунтується на історичних фактах, - роль папи у подоланні Карибської кризи 1962-го року. Власне із-за участі у цих подіях його і назвали «папою миру». Зазвичай у світській літературі, коли пишуть про Карибську кризу, то ім’я папи не згадують. Тому є потреба дати пояснення тим подіям, які мали місце у жовтні 1962-го року. Отож у 1959 році на Кубі відбулася революція і владу захопив Фідель Кастро. Оскільки керівництво США поставилася до його перевороту негативно, то Фідель звернувся по допомогу до Радянського Союзу і поступово перетворив Кубу в комуністичну країну. Тодішній радянський керівник Микита Хрущов вирішив скористатися ситуацією, щоб розмістити на Кубі ракети з ядерними боєголовками. У жовтні 1962 року радянські кораблі зі смертоносною ядерною зброєю вирушили в напрямку Карибського моря. Але про наміри Хрущова дізналися американська розвідка. І тодішній президент США Джон Кеннеді, вислав для перехоплення американський флот також із ядерними ракетами. Обидва флоти зійшлися в Карибському морі. І обидві держави готувалися нанести ядерний удар. Людство опинилось на межі ІІІ світової війни, яка при застосуванні ядерної зброї могла б взагалі стати останньою війною в історії. Якраз у цей найбільш критичний момент папа Іван ХХІІІ оголосив своє радіозвернення до керівників обидвох держав, щоб вони зглянулися на волання людства і сіли за стіл переговорів. Його заклик був почутий. Хрущов і Кеннеді домовились взаємно забрати кораблі кожен у свою державу. Мир у світі був збережений.
Дехто може запитати, чи не є перебільшеним твердженням, що завдяки папі тоді не сталось ядерної війни. Послухаймо, що говорили з цього приводу самі учасники конфлікту. Микита Сергійович Хрущов – це чоловік, якого у симпатії до будь-якої Церкви неможливо запідозрити. Войовничий атеїст, у часі правління якого закривалися і руйнувалися храми, переслідувались священники і який обіцяв населенню, що покаже по телевізору «останнього попа». Але навіть такий керівник при зустрічі з американським журналістом Норманом Козенсом сказав: «Те, що зробив папа для збереження миру, увійде в світову історію» . Радянська газета «Известия», редактором якої тоді, до речі, був зять Хрущова, за 04.06.1963 р. на своїй титульній сторінці помістила некролог з приводу смерті Івана ХХІІІ, в якому зокрема говорилося: «Чому діяльність Івана ХХІІІ знайшла наскільки позитивну оцінку у віруючих і невіруючих людей різних становищ і політичних переконань? Покійний папа поставив мету збудувати світ без воєн, встановити на землі міцний справжній мир, мир, в якому зацікавлені сьогодні люди різних релігійних, політичних і соціальних переконань. Він це завдання сповнив з великою мужністю». Правитель Куби Фідель Кастро з приводу карибської кризи сказав таке: «Ми схвалюємо позицію папи, а його нунцій на Кубі – людина достойна і розумна» . Коментарі, як мовиться, зайві. Отже творці фільму нічого не перебільшили, показавши, що саме завдяки папі не сталася ІІІ світова війна.
Стрічка Джорджіо Капітані завершується кончиною папи, після якої видно, як він у супроводі ангела піднімається в небеса. Але для праведної людини земна смерть є не кінцем, а тільки початком. Тому читачам можливо буде цікаво дізнатися про деякі факти, які не показані у фільмі, але мали місце після відходу Івана ХХІІІ у вічність. У травні 1966 року в неаполітанську клініку попала важкохвора черниця з ордену сестер – шаріток. Лікарі не давали ніяких шансів на життя. Але 25 травня 1966 року у палаті хворої з’явився папа Іван ХХІІІ. Виглядав так, як за життя, і сказав: «Ти багато молилася. Я прийшов зцілити тебе. Подзвони, заклич сестер одягайся і вставай». На ранок лікарі виявили, що хвороба повністю зникла. Факт цілковитого одужання підтвердило шість лікарів, серед них – професор Джузеппе Заніні . Черницю, до речі, звали Катерина Капітані. У вічність вона відійшла 2010 року. Це дивовижне зцілення дало початок до відкриття беатифікаційного процесу. 3 вересня 2000 року папа Іван Павло ІІ проголосив Івана ХХІІІ блаженним. А 27 квітня 2014 року папа Франциск проголосив його святим. Мощі папи миру зараз є виставлені у соборі св. Петра в Римі.
Повернемся до фільму. Великою заслугою режисера є те, що він не тільки зобразив миротворчу діяльність святого папи, але й показав джерело, з якого вона виникла. Це щира, гаряча та постійна молитва. Ми бачимо у фільмі, що коли необхідно було прийняти якесь важливе рішення, довкола якого всі активно дискутували, то папа йшов і молився. І після того знаходив потрібну відповідь на ту чи іншу проблему. Також заохочував до молитви інших. Зокрема гостям дарував вервиці, і то не тільки християнам. Це показано у стрічці, і це було в історії. Тому стрічка Джорджіо Капітані – це в першу чергу розповідь про мужа молитви, який завдяки молитві зумів відчинити двері для екуменічного руху, відвернути ядерну війну та звільнити із концтаборів владику Йосипа Сліпого.
Тепер, коли ми, з однієї сторони, відзначаємо ювілей кир Йосипа, а з другої – потерпаємо від московитської агресії, цей фільм є дуже актуальний. Його варто не тільки переглянути, але й взяти належну науку із життя великого папи Івана ХХІІІ. А враховуючи, що він ще й прославлений Церквою як святий, можемо молитися до цього подвижника за настання справедливого миру в Україні і у всьому світі.

Папа миру // СЛОВО №4 (89), березень-травень 2022