РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 06/08 Яків-Микола КРИВЕЦЬКИЙ, «Військове капеланство УГКЦ в Україні. Канонічні та юридичні аспекти» (науковий керівник – о. ліц. Олег Цимбалюк, рецензент - о ліц. Петро Войтович)
- 03/08 Віталій КУЛЬЧИЦЬКИЙ, «Вибір апостолів (Мр 3,13-19 і Лк 6,12-16). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Андрій Кобільник, рецензент - о ліц. Ростислав Приріз)
- 01/08 Мар’ян КУРИЛО, «Гріх гомосексуальності та шляхи його подолання за творчістю о. Юзефа Августина» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- 28/07 Михайло ЛУЦАК, «Розуміння смерті у богословській спадщині святого Івана Золотоустого» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент – о. ліц. Володимир Івасівка)
- 24/07 Юрій МАЦІБОРА, «Пошуки єдності Київської митрополії у ХVII ст.» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент - о. ліц. Володимир Тухлян)
Найпопулярніше
- Роман ФЕДИС, «Моральна проблематика життя, утримання і ставлення до українських полонених на Донбасі (2014-2022 рр.)» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – о. ліц. Євген Карпінець)
- Андрій ПУЦІВ, «Блаженна Йосафата Гордашевська – засновниця і настоятелька Сестер Служебниць» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент -о. ліц. Остап Черхавський)
- Ярослав МЕДЯНКО, «Владика Григорій Хомишин в громадсько-політичному житті Галичини в 20-30 рр. ХХ ст.» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. д-р Віталій Лесняк)
- Олег ОРТИНСЬКИЙ, «Душпастирська місія Української Греко-Католицької Церкви у США (кінець ХІХ – 70-ті роки ХХ ст.) » (науковий керівник – о. ліц. Юрій Хамуляк, рецензент - о. ліц. Андрій Низкогуз)
- Олег МИСЬКО, «Пастирська діяльність отця Омеляна Ковча у 1922-1944 рр.» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. ліц. Андрій Низкогуз)
- Богдан МАЦЬКОВИЧ, «Пастирська опіка над особами з психічними розладами» (науковий керівник – о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент - о. ліц. Євген Карпінець)
- Михайло ЛУЦАК, «Розуміння смерті у богословській спадщині святого Івана Золотоустого» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент – о. ліц. Володимир Івасівка)
Сучасні «замінники Бога» |
![]() |
![]() |
![]() |
Володимир Литвин
В теперішньому світі практично кожна річ є доступною, навіть те, що заборонене законом країни, можна придбати на чорному ринку. З'являється вседозволеність. Хтось у захваті від свого мобільного телефону, комп'ютера, з якими не розлучається впродовж дня, а хтось шукає тілесної насолоди через алкоголь, наркотики та секс. Маючи в своєму активі безліч, так званих, позитивних емоцій, людина і не думає згадувати про Бога, а навіть заперечує Його існування кажучи, що світ і без Нього прекрасний. Свідомість людська набирає споживацького характеру через те, що наука, вийшовши на досить високий рівень, спростила життя людини. Проте «нема нічого нового під сонцем» (Проп 1,9)… До прикладу можна подати вчення кіренейської школи, розквіт якої припадав на античну добу, а саме період V-IV ст. до Р.Х. Це так звані гедоністи-сенсуалісти, які вбачали у всьому щастя та насолоду. Засновником кіренейської школи був Арістіп із Кірени, міста північної Африки (+355 р. до Р. Х.), який залишався до смерті Сократа його учнем, а опісля створив власну школу. Арістіп та його послідовники наголошували, що єдиним благом є приємність, яка і є метою життя, а щастя тільки комплексом часткових приємностей. Приємність – це скороминущий, хвилинний стан, який триває, допоки діє збудник, а отже не слід зрікатися нинішньої приємності задля прийдешнього щастя, а треба ловити приємність. Все, що приємне, це – добро, а те, що прикре, – зло . Ці гедоністичні погляди Арістіпа захитали мораль та релігію. Для гедоністів немає ніяких обов’язків супроти інших, народу, батьківщини. Здобутками культури вважали вони тільки те, що служить для збільшення приємності від земних благ. Релігію виводили з культу предків та героїв. Загробного життя не визнавали. Але так як це неможливо втілити в реальне життя, гедоністи зазнали повного фіаско бачачи та розуміючи, що життя далеко не мед, а тому ставали песимістами. Вони діяли радикально та зухвало, а саме шукали порятунку у самогубстві вдаючись до багатьох мерзенних способів. Як бачимо, гедоністи вели споживацький спосіб життя, прагнучи від світу тільки постійної насолоди . На жаль, але і в нас час є індивіди, які притримуються гедоністичних поглядів, очікуючи від оточуючого середовища лише задоволення. Релігія, у буквальному розумінні, втратила своє значення. Люди намагаються переробити Бога, налаштувати Його під сучасні рамки і свої потреби. У кожного з'являється свій бог, який може виступати як будь-яка матеріальна річ: гроші, наркотики, алкоголь, ґаджети, зброя та ін. З цього випливає, що у людей з'являється підміна правдивого Бога. Так ось, коли ж людина знаходить насолоду від Божих замінників, то впадає у повну залежність. Спробуємо навести декілька прикладів. Причина, через яку вживають алкоголь або наркотики, – це часто порожнеча душі. Молода людина, хлопець чи дівчина, прагнучи душевного спокою і бажаючи уникнути життєвих проблем та негараздів, починає шукати вихід. Далеко не всі до кінця усвідомлюють, що таке наркотична або алкогольна залежність і як легко до неї потрапити. Людина не може раз і назавжди відмовити собі у цих засобах. Навіть після тривалої реабілітації є велика небезпека зриву . Хотілося б звернути також увагу й на те, що справжній християнин – це людина, яка живе реальним світом, оптимістично поринає в гущавину дійсності. Сьогодні щораз рідше побачиш дитину чи юнака на вулиці, які спілкуються, розважаються, грають у різні ігри... Молодь на вулиці є або з навушниками у вухах, або з планшетом чи мобілкою з доступом до Інтернету. Так люди затьмарюють свою свідомість, стають окремими індивідами, віддаляючись від суспільного життя, перетворюються на маріонеток в руках маніпуляторів. Їх вкрай важко повернути до того життя, яке у них було до комп’ютерної залежності, але найкризовішим фактором є відчуття, що молоде покоління не знає, як жити без сучасної техніки, бо, народившись, вони вже потрапили у залежність від техносуспільства. Елементи споживацтва, на жаль, закорінилися у наших серцях. Тому нам потрібно стримувати себе перед спокусами світу цього і дивитися правді у вічі не втікаючи від реального життя, не пірнаючи у віртуальний світ техноілюзій, не женучись за насолодою. Кожному варто себе запитати: який «ідол» володіє моїм серцем? Бо коли ми підмінюємо Бога ідолами в нашому серці, ми стаємо глухими до Спасителя та Його Слова. Щоб наше серце безперестанно перебувало з Христом, потрібно вести духовне життя приступаючи до Святих Таїн і слухаючи Слово Боже. Тоді людина стає духовно свіжою та зрілою і використовує своє серце та розум не витрачаючи його намарно. Тож остерігаймося та будьмо обережними перед небезпекою залежності від Божих замінників.
|